Василь Васильович Петьовка — народний депутат України кількох скликань, колишній міський голова Мукачева і один із найстійкіших мажоритарників Закарпаття. Народився 30 січня 1967 року в селі Завидово Мукачівського району. У 2026 році йому 59 років, він представляє одномандатний округ №72 із центром у Тячеві та входить до депутатської групи «Довіра».
Його біографія тісно переплетена з політичною картою краю: двоюрідний брат Віктора, Івана та Павла Балогів, виходець із селянської родини, товарознавець за першою освітою і багаторічний гравець місцевої влади. Для виборців Рахівщини й Тячівщини він — «свій» депутат із довгою присутністю в окрузі. Для критиків — фігура з родинним кланом, деклараціями готівки й низкою журналістських розслідувань.
Розуміти Василя Петьовку варто не як абстрактну картку на сайті Ради, а як продукт закарпатської політики останніх двадцяти років: місцевий бізнес, мерські вибори після суду, партійні переходи від «Нашої України» до «Єдиного центру», потім самовисування і група «Довіра». Нижче — повна, перевірена картина без прикрас і без панегіриків.
Ключові цифри. Чотири скликання Верховної Ради (VI–IX). Мер Мукачева у 2003–2007 роках. Перемога на окрузі №72 у 2012-му — 54,67% голосів. У 2019-му — 16 023 голоси, або 34,29%. За період IX скликання до весни 2025-го ініціював 56 проєктів, з яких 14 стали чинними. У деклараціях останніх років — 100 000 євро і 40 000 доларів готівкою, дві земельні ділянки в Завидові.
Дитинство, освіта і перші роки праці
Василь Петьовка народився в селянській сім’ї в Завидові — селі між Мукачевом і Іршавою, де ритм життя довго визначали сад, город і сезонна торгівля. Такий старт не дає столичного лоску, зате формує звичку рахувати гроші й тримати зв’язки. Дружина — Марина, двоє синів, Андрій і Василь. Родинна лінія з братами Балогами стала політичним капіталом ще до того, як прізвище Петьовка з’явилося на бюлетенях.
У 1985 році він закінчив Мукачівський кооперативний технікум як товарознавець і організатор торгівлі продовольчими та промисловими товарами. Це була типова для пізнього СРСР «практична» спеціальність: склади, накладні, дефіцит і вміння домовитися. Далі — строкова служба в армії у 1986–1987 роках. Після демобілізації працював у Верхньокоропецькому споживчому об’єднанні Мукачівської райспоживспілки, потім у Мукачівському кооперативному технікумі, у фірмах «Латориця» і «РЕЙ-ПРОМІНЬ».
Паралельно здобував вищу освіту: інженер-економіст у Мукачівському технологічному інституті, а в 2006 році — диплом спеціаліста з обліку і аудиту в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова. За моїм досвідом спостереження за регіональними політиками, саме така комбінація — торгівля плюс бухгалтерія — часто стає трампліном у місцеву владу краще, ніж юридичний факультет столичного вишу.
З квітня 1997-го він у ТОВ «Барва», з квітня 1998-го — голова правління. Компанія була частиною мукачівського ділового кола 1990-х, коли склади й опт швидко перетворювалися на політичний ресурс. Типова помилка читача біографій — вважати цей етап «неполітичним». На Закарпатті бізнес і рада міста вже тоді жили в одній кімнаті. Хто контролював товарні потоки, той мав людей, транспорт і готові команди для виборів.
У 2000 і 2002 роках Петьовку обирають депутатом Закарпатської обласної ради. Це ще не Київ, але вже не склад. Обласна рада давала доступ до розподілу коштів, контактів із губернатором і розуміння, як працює «вертикаль» між Мукачевом, Ужгородом і Кабміном. Саме тут закладається стиль, який пізніше повториться в парламенті: мало публічної ідеології, багато локальних домовленостей і ставка на впізнаваність у своєму районі.
Мер Мукачева: суд, переобрання і вихід у велику політику
У 2003 році Василь Петьовка виграє вибори міського голови Мукачева за підтримки «Нашої України». Суперником був Ернест Нусер, за яким стояла СДПУ(о) Віктора Медведчука. Перемогу визнали лише після довгої судової тяганини. Цей епізод важливий не як місцева легенда, а як урок: у Мукачеві початку 2000-х мерство було полем боротьби загальнонаціональних груп, а не лише конкурсом господарників.
На посаді міського голови він пробув з червня 2003-го до листопада 2007-го, з перервою в 2004-му, яку фіксують кілька регіональних досьє. У 2006-му знову перемагає на мерських виборах і одночасно стає депутатом облради. Практичний сенс подвійного мандата тоді полягав у тому, щоб місто не випадало з обласного розподілу грошей. Для невеликого прикордонного центру це було питанням доріг, ринків і комуналки, а не абстрактної «європейськості».
Типовий підводний камінь мерського періоду — змішування міської повістки з партійною. Петьовка входив до Ради НС «Наша Україна» у 2005–2008 роках. Коли після Помаранчевої революції табір Віктора Ющенка почав розпадатися, місцеві лідери шукали нову «дахівку». Для Закарпаття нею став «Єдиний центр». З липня 2008-го Петьовка — член президії партії.
У серпні 2005-го він отримує орден «За заслуги» III ступеня, у липні 2012-го — II ступеня. Державні нагороди в українській політиці рідко працюють як нейтральний знак професіоналізму: їх читають і як визнання, і як маркер близькості до тодішньої влади. У нашій практиці аналізу біографій варто завжди питати не «за що дали», а «в який політичний сезон дали».
У березні 2006-го він балотувався до парламенту від блоку «Наша Україна» під номером 224 і не пройшов. Це важлива деталь: перший штурм Києва зірвався. Уже за рік, на дострокових виборах 2007-го, він іде списком блоку «Наша Україна — Народна самооборона» під номером 60 і стає народним депутатом VI скликання. Мерство закінчується, починається довга парламентська дистанція, яка у 2026-му все ще не закрита.
Хронологія політичного зростання. 1985 — технікум. 1986–1987 — армія. 1998 — голова правління «Барви». 2000 і 2002 — депутат облради. 2003–2007 — мер Мукачева. 2007 — нардеп VI скликання. 2012 — округ №72, 54,67%. 2014 — переобрання самовисуванцем. 2015 — група «Воля народу». 2019 — IX скликання, група «Довіра». 2025–2026 — аграрний комітет, нові декларації, голосування за резонансні закони.
Округ №72: Рахів, Тячів і логіка мажоритарки
З 2012 року політична доля Василя Петьовки прив’язана до округу №72 Закарпатської області. Центр округу — Тячів. До складу входять Рахівський район і частина Тячівського: гірські громади, прикордоння з Румунією, сезонна трудова міграція, ліс, вода, дрібне сільське господарство. Це не «столичний» округ із гучними теледебатами. Тут працюють особисті візити, ремонт школи, футбольний турнір і відчуття, що депутат «їздить до своїх».
На виборах 2012 року кандидат від «Єдиного центру» здобув 54,67% і обійшов десятьох суперників. У 2014-му йде вже як самовисуванець і знову бере округ; за оцінками регіональних оглядів підтримка сягала близько 68% серед тих, хто прийшов голосувати. У 2019-му картина інша: хвиля «Слуги народу» зрізає відрив. Петьовка набирає 16 023 голоси — 34,29%. Другим фінішує Вадим Носа від «Слуги народу» з 23,18%, третім Олександр Данилюк від «Голосу» з 9,19%.
Чому округ утримався, попри загальнонаціональний тренд 2019-го? Перший чинник — впізнаваність. Чотири скликання поспіль плюс мерський бекграунд дають ефект «уже знайомого прізвища». Другий — родинна мережа Балогів, які в різні роки брали сусідні закарпатські округи. Третій — слабка партійна альтернатива на місцях: нові політичні бренди часто не мали готових штабів у Рахові чи Дубовому.
Практичний нюанс мажоритарки на Закарпатті — розрив між місцем народження і місцем обрання. Петьовка з Мукачівщини, а округ — схід області. Для частини виборців це норма: «наш» означає не село народження, а здатність «вибити» гроші в Києві. Для іншої частини — претензія: депутат нібито більше в Мукачеві й у сесійній залі, ніж на високогір’ї. Обидві оцінки живуть паралельно і в 2026 році.
Ще один підводний камінь — очікування «особистого бюджету округу». Люди порівнюють депутата з мером і головою громади, хоча повноваження різні. Коли школа отримує вікна, перемогу записують нардепу. Коли дорога стоїть, звинувачують його ж. Ця асиметрія пояснює, чому навіть при невисокій явці мажоритарник із довгим стажем тримається довше за партійного новачка.
Робота у Верховній Раді: комітети, законопроєкти, голосування
У VI скликанні Петьовка входить до фракції НУНС і Комітету з питань фінансів та банківської діяльності. У VII — позафракційний член «Єдиного центру», комітет податкової та митної політики. З грудня 2014-го і далі наскрізна спеціалізація — аграрна та земельна політика. У IX скликанні він член відповідного комітету Ради, безпартійний самовисуванець, з 6 грудня 2019-го — у групі «Довіра».
За даними проєкту Суспільного «Обранці», з кінця липня 2019-го до 31 березня 2025-го депутат ініціював 56 проєктів законів і постанов, 14 із них стали чинними — приблизно 25% «прохідності». Тематика — державний бюджет, сільське господарство, соціальний захист. У 2020-му він підписався під постановою про відкликання Данила Гетманцева з посади голови податкового комітету; постанову не ухвалили.
Статистика голосувань IX скликання виглядає так: «за» — 9431 раз (51,5%), «проти» — 40 (0,2%), утримався — 1857 (10%), не голосував — 5298 (30%), був відсутній — 1656 (9%). Інший зріз тих самих даних фіксує відсутність на 9% голосувань і неголосування в 44% випадків — залежно від методики підрахунку. Для виборця це сигнал: депутат частіше уникає чіткої позиції, ніж її демонструє.
У лютому 2015-го він зареєстрував проєкт №2111 про зміни до закону «Про інформацію» щодо поширення масової інформації в інтернеті. Документ уводив поняття «блогер» і описував обов’язки власників сайтів і сторінок. Журналісти й експерти побачили ризик тиску на свободу слова. За кілька днів автор публічно пообіцяв відкликати проєкт: якщо експерти вбачають загрозу, текст не повинен стати законом. Історія показова. Ініціатива народилася швидко, критика виявилася сильнішою за апаратний імпульс, і документ зник із порядку денного.
У 2020-му Петьовка був серед ініціаторів постанови про звільнення Артема Ситника з посади директора НАБУ. 22 липня 2025 року він голосував «за» законопроєкт 12414, який ставив НАБУ і САП у залежність від Генерального прокурора й викликав масові протести. Раніше, наприкінці 2022-го, підтримав містобудівний проєкт №5655, який громадські організації вважали лобістським щодо забудовників; президент його не підписав. Ці епізоди важливіші за кількість «своїх» аграрних правок: саме вони визначають, у якому політичному таборі депутата бачать у 2026 році.
| Скликання | Як обраний | Група / фракція | Комітет |
|---|---|---|---|
| VI (2007–2012) | Список НУНС, №60 | НУНС | Фінанси і банки |
| VII (2012–2014) | Округ №72, «Єдиний центр» | Позафракційний | Податки і митниця |
| VIII (2014–2019) | Округ №72, самовисуванець | «Воля народу» з 2015 | Аграрна політика |
| IX (з 2019) | Округ №72, самовисуванець | «Довіра» | Аграрна і земельна політика |
Таблиця добре показує головну закономірність: партійний ярлик змінюється, округ і аграрний профіль лишаються. Для регіону з великою часткою особистих господарств членство в «земельному» комітеті виглядає логічним. Водночас саме воно породжує питання конфлікту інтересів, про які пишуть антикорупційні портали.
Родина, декларації та матеріальний слід
Офіційна родинна картина лаконічна: дружина Марина, сини Андрій і Василь. Публічний інтерес завжди більший не до імен, а до майна. За деклараціями 2024–2025 років, які висвітлювало Суспільне, у власності нардепа — дві земельні ділянки в селі Завидово площею 8915 і 7403 квадратних метри. Одну оцінено в 13 914 гривень. Готівка — 100 000 євро і 40 000 доларів. На банківських рахунках у різні роки фігурували близько 1,46–1,72 мільйона гривень.
Доходи за 2024 рік: 671 864 гривні зарплати в Раді та 816 720 гривень компенсаційних виплат від Управління справами апарату. За 2025-й — 622 654 гривні зарплати у Верховній Раді, 287 074 гривні в ТОВ «АКВА АЛЕКС», 6190 гривень оренди. Син Василь отримував пенсію 106 755 гривень. Благодійні внески в різних зрізах декларацій — від 420 000 до понад 645 000 гривень.
Окремий пласт — автомобілі. У 2023 році розслідування Bihus.info згадало Volkswagen Touareg 2022 року, оформлений на фірму дружини приблизно за 76 тисяч доларів, на якому депутат приїжджав до Ради. У 2022–2023 роках на балансі фірми дружини з’являлися Skoda Kodiaq, два Mercedes-Benz і BMW X5. Пізніші згадки фіксують Lexus LX 600 вартістю понад 4 мільйони гривень. Юридично авто може належати компанії дружини. Політично виборець читає це як розрив між воєнним побутом країни і рівнем комфорту парламентаря.
Практичний нюанс читання декларацій: готівка в валюті на Закарпатті — звична форма заощаджень через близькість кордону й історію трудової міграції. Це не автоматичний доказ незаконності. Але сума в 140 тисяч умовних одиниць готівкою при зарплаті нардепа вимагає пояснення походження коштів. Саме відсутність публічного, спокійного пояснення, а не сам рядок у реєстрі, підживлює недовіру.
Ще один приклад — «зелений» тариф. Журналісти писали, що серед компаній, які отримували завищений тариф для об’єктів альтернативної енергетики, введеніх у 2019 році, фігурували інтереси родин кількох депутатів, зокрема Петьовки. Для члена аграрного комітету будь-який бізнес, суміжний із землею, енергією чи субсидіями, виглядає як потенційний конфлікт. Закон дозволяє володіти активами. Політична гігієна вимагає або виходу з комітету, або продажу активів, або максимально жорсткого розкриття.
Міфи і реальність. Міф перший: «Петьовка — лише технічний брат Балогів». Реальність: він сам чотири рази брав мандат і двічі очолював Мукачево. Міф другий: «мажоритарник завжди живе в окрузі». Реальність: округ на сході області, мала батьківщина — Мукачівщина. Міф третій: «декларація готівки = вирок». Реальність: це підстава для питань, а не готовий вирок суду. Міф четвертий: «безпартійний означає незалежний». Реальність: група «Довіра» голосує в конкретних більшостях, і це видно з карток 2022–2025 років.
Скандали, критика і те, що не зникає з досьє
Антикорупційні профілі описують Василя Петьовку як фігуранта розслідувань і депутата з позначками «кнопкодавство» та конфлікт інтересів. У 2022 році НАЗК склало адмінпротокол: йшлося про використання повноважень в особистих цілях під час війни. Суспільне фіксувало справу про конфлікт інтересів на основі цього протоколу. Для пересічного читача формулювання звучить сухо. По суті це запитання: чи можна бути одночасно арбітром земельних правил і вигодонабувачем суміжних схем.
Журналісти згадували співфінансування дитячих футбольних турнірів у смт Дубове і смт Тересва як можливий підкуп виборців. Сам формат «депутат допомагає спорту» на Закарпатті виглядає буденно. Проблема починається там, де допомога збігається з виборчим календарем і не має прозорого кошторису. Інший важкий сюжет — сюжет телеканалу 1+1, де журналісти стверджували, що на засіданні Ради депутат координував відправку машин із контрабандними цигарками до Німеччини. Це журналістська версія, не вирок. Але в регіоні, де контрабанда десятиліттями була тіньовою економікою, така історія чіпляється за прізвище надовго.
У грудні 2018-го Росія внесла Петьовку до свого санкційного списку. Для частини аудиторії це аргумент «непроросійськості». Для іншої — бюрократичний жест Москви проти широкого кола українських посадовців. Обидва прочитання існують, і жодне не замінює аналізу голосувань у Києві.
Типова помилка в розмові про скандали — зводити все до «клану Балогів» і зупинятися. Кланова оптика пояснює старт кар’єри, але не пояснює, чому депутат 22 липня 2025-го голосує за 12414 або чому в декларації знову ті самі 100 тисяч євро готівкою. Інша помилка — ігнорувати місцеву роботу. На окрузі люди оцінюють не картку голосування за НАБУ, а чи є лікар у гірському селі. Обидва критерії легітимні, просто вони міряють різні речі.
У 2026 році цей подвійний портрет загострився. Війна змінила моральну шкалу: дороге авто на фірмі дружини читається жорсткіше, ніж у 2018-му. Голосування щодо антикорупційних органів читається жорсткіше, ніж внутрішня правка до держбюджету. Водночас мажоритарна машина округу №72 не зникла. Поки вибори не відновилися в повному форматі, мандат лишається, а разом із ним — обов’язок звітувати не лише перед групою «Довіра», а й перед Раховом і Тячевом.
Цікавий факт. Перша спроба потрапити до парламенту в 2006 році провалилася: 224-те місце у списку «Нашої України» не дало мандата. Уже наступного року номер 60 у списку НУНС відкрив двері в Раду. Далі Петьовка більше ніколи не залежав від прохідної частини партійного списку: з 2012-го він живе виключно мажоритаркою. Це рідкісна траєкторія — від «списочника другого ешелону» до «вічного» окружного депутата.
Що означає фігура Петьовки для Закарпаття у 2026 році
У вересні 2026-го Василь Петьовка залишається чинним народним депутатом IX скликання, членом аграрного комітету, учасником міжпарламентських груп із Парагваєм, Канадою, Угорщиною та Чехією. Округ №72 усе ще формально «його», хоча повноцінних парламентських виборів країна від війни не проводила. Це створює політичний вакуум: мандат є, свіжого переголосування немає, а запит на оновлення — є.
Для громад Рахівщини й Тячівщини практичне значення має не біографічна довідка, а три речі. Перша — земельна і аграрна повістка: паї, ліс, вода, державна підтримка господарств. Друга — транскордонний вимір: пункти пропуску, сезонна робота в ЄС, гуманітарні коридори. Третя — прозорість допомоги округу. Благодійні внески в декларації мають сенс лише тоді, коли громада бачить кошторис і результат, а не фото з турніру.
Альтернативний підхід до оцінки такого депутата — розвести три шари. Шар перший: біографія управлінця, який пройшов склад, мерію і чотири Ради. Шар другий: сімейно-політична мережа Закарпаття, без якої старт був би іншим. Шар третій: конкретні голосування 2022–2025 років, декларації й журналістські сюжети. Хто змішує всі три шари в одне слово «клан», втрачає точність. Хто бачить лише «доброго господаря округу», закриває очі на Київ.
Підводний камінь 2026 року — ілюзія, ніби мажоритарник «поза політикою», бо безпартійний. Група «Довіра» — це теж політичний інструмент. Вона дає комітет, апарат, можливість входити в ситуативні більшості. Саме тому голосування за 12414 чи 5655 важливі не менше, ніж кількість прийнятих «своїх» правок до бюджету. Виборець має право питати не тільки «що зроблено в Тересві», а й «яку державу ви голосуєте в сесійній залі».
За моїм досвідом, найточніший портрет регіонального мажоритарника виходить тоді, коли біографію читають поруч із карткою голосувань і декларацією, а не замість них. Василь Петьовка — зручний приклад цієї формули. Довгий шлях із Завидова через мукачівську мерію до Тячева вже відбувся. Відкритим лишається інше: чи стане наступний розділ історії звітом перед округом, чи лише продовженням апаратної інерції воєнного парламенту.
Попередження для читача досьє. Частина сюжетів про контрабанду, «зелений» тариф і підкуп через спорт — це журналістські розслідування й антикорупційні оцінки, а не вироки суду. Частина фактів — дати виборів, комітети, суми декларацій — перевіряється за відкритими реєстрами. Не змішуйте ці рівні. І не робіть висновків лише з одного джерела: біографія політика живе на перетині бюлетеня, сесійної кнопки і земельного кадастру.