Смоланка в краї давно не «лісова дрібниця». Після тепліших літ і того, як багато хто знову топить дровами й возить свіжий пиломатеріал із гір, липка жовта маса частіше опиняється на рукавах, підлозі сараю й на диску колеса. За 15 років обсяги офіційної заготівлі деревини на Закарпатті зменшилися майже вдвічі — до орієнтовно 750 тис. м³ на рік, але сама деревина нікуди не зникла: її ріжуть у дворах, возять лісовозами й складають біля хати.
У лісах області й далі багато хвойних. На смереку припадає понад чверть вкритої лісом площі, поруч ростуть ялиця й сосна — саме вони «платять» смоланкою, коли кору здерто, стовбур розпиляно чи гілку зламано вітром. Бук, якого в краї найбільше, так не тече.
Нижче — що це за речовина простими словами, де ви з нею стикаєтесь від Ужгорода до Рахова, чому в спеку вона раптом скрізь, і що робити, якщо вже прилипла до светру чи кузова.
1. Яка вона — смоланка
Смоланка — це липка смола хвойного дерева, яку в побуті ще називають живицею. Дерево випускає її в місце поранення, щоб закрити рану від грибів, короїдів і вологи. Свіжа маса прозора або янтарно-жовта, тягнеться як густий мед, липне до пальців і пахне хвоєю. На повітрі за кілька годин густішає, за день-два темнішає й твердне кірочкою.
У природі її видно на стовбурі після зламаної гілки, на вітровалі, на свіжому пні. При розпилі дров і на пилорамі вона витискається з різу: спершу рідка, потім — блискучі краплі й патьоки. На смереці й сосні її більше, на ялиці смола часто сидить «жовнами» під корою і виступає, коли стовбур вже лежить на землі.
Запах сильніший, поки маса рідка. Коли скоринка затверділа, пахне слабше, зате відколупується шматками. Це не бруд і не фарба: вода її майже не бере, мило саме по собі теж.
2. Де в Закарпатті зустрічаємось зі смоланкою
У самому Ужгороді смоланка найчастіше чекає не в лісі, а біля дров. Якщо в купі є смерека чи сосна — після розколу поліна жовті патьоки лишаються на сокирі, рукавицях і на порозі сараю. У Підзамковому парку ростуть сосни: після спекотного дня на корі й на лавках під кроною бувають липкі краплі.
У горах картина інша. На Рахівщині, Тячівщині, Міжгірщині, у Перечинському й Великоберезнянському районах смоланка з’являється там, де працюють із хвойним лісом: на верхніх складах, біля пилорам, на лісових дорогах після проїзду лісовоза. Краплі падають з колод на кузов і на асфальт. На свіжому зрубі в смеречнику стовбури буквально «плачуть» перші години.
Окремий випадок — поїздка гірською дорогою влітку. Колесо підхоплює не лише багно, а й краплі зі свіжих колод, які лежали на узбіччі. Те саме буває, якщо машину поставили в тіні смереки на пікніку: з гілок капає не вода, а смола.
На свіжоукладеному асфальті в місті в спеку теж липне чорна маса. Це вже дорожнє в’яжуче, не деревна смоланка. Плутати їх не варто: знімаються різними засобами, хоча обидві не люблять гарячу воду й тертя насухо.
3. Чому вона з’являється саме в цей час року
Хвойне дерево «вмикає» сильне смоловиділення, коли середньодобова температура тримається орієнтовно від +7…+8 °C. Найактивніше живиця тече в теплі, але не спекотні дні — близько +15…+25 °C. На Закарпатті це кінець весни, літо й початок осені. Взимку смола в ходах густа, майже не виходить.
Спека змінює не кількість смоли в дереві, а те, як ви її бачите й чуєте. На сонці свіжа смоланка довше лишається рідкою, стікає з розпилу на землю й на одяг, сильніше пахне. У сухий жар вона швидше кристалізується на поверхні рани — дерево «заліплює» зріз плівкою. Тому в липні ви одночасно бачите і рідкі патьоки на свіжих дровах, і тверді янтарні скоринки на старих ранах.
Весна й рання осінь дають іншу картину: смола витікає довше, але повільніше. Після нічного холоду вона тугіша, менше маже руки. Якщо складаєте дрова в квітні, плями будуть, але не такими «розлитими», як після полудневого розпилу в серпні.
4. Як вона впливає на нас у побуті
Головна побутова властивість смоланки — вона тримається за все, до чого торкнулася: бавовну, вовну, гуму, лак кузова, волосся собаки. На колесі засихає нерівним наростом, набирає пил і дрібне каміння. На светрі, якщо потерти «щоб зійшло», розмазується в більшу пляму.
До і після одного правильного кроку різниця проста. Якщо свіжу пляму одразу гріти водою й терти щіткою, смола входить глибше в нитку, край розпливається, після прання лишається темний ореол. Якщо ту саму пляму спершу охолодити — пакетом із льодом або годиною в морозилці — вона стає крихкою, більшість знімається тупим ножем або пластиковою карткою, і лише тонкий слід іде в прання.
На руках смоланка не «в’їдається назавжди», але змивається погано. Рослинна олія або господарське мило з теплою, не окропом, водою знімають її швидше, ніж саме мило. Взуття з тканини страждає так само, як штани: не сушіть кросівки на батареї, поки пляма свіжа — тепло лише рознесе смолу по шву.
Збирати живицю, надрізаючи живі дерева в лісі «про запас», не варто. Порядок заготівлі живиці в Україні визначений постановою Кабінету Міністрів від 8 лютого 1996 року № 185: підсочка дозволена лише на відведених ділянках і не приватним порядком на першій-ліпшій смереці.
5. Що робити, якщо смоланка припала на одяг чи машину
З одягу працює зв’язка «холод — зняти скоринку — розчинити залишок». Заморозьте місце плями 30–60 хвилин. Зішкребіть затверділе з вивороту на твердій підкладці. Залишок промокніть з обох боків ватним диском зі спиртом, горілкою або олією, потім виперіть річ як завжди, не вище 40 °C, якщо ярлик дозволяє. Ацетон і рідина для зняття лаку годяться лише на щільних темних тканинах і тільки після проби на шві: на кольоровій синтетиці легко знімають фарбу разом зі смолою.
Найупертіше заперечення звучить так: «навіщо морозилка й спирт, якщо можна просто замочити в гарячому і випрати з плямовивідником». Гаряча вода смоланку не розчиняє — вона її розм’якшує й заганяє в волокно. Плямовивідник на вже розмазаній плямі часто лишає ореол. Холод і механічне зняття більшості маси економлять і тканину, і час.
З кузова не скобліть насухо. Поставте авто в тінь, щоб лак був прохолодним. Нанесіть на мікрофібру ізопропіловий спирт або засіб «антибітум / tar remover», прикладіть до краплі на пів хвилини, зніміть без натиску, повторіть. Потім вимийте місце шампунем і, якщо є, нанесіть віск. Бензин, ацетон і жорстка губка знімають смолу разом із блиском лаку. З гуми колеса смолу можна зрізати тупим ножем після охолодження й протерти спиртом; на протекторі вона зазвичай злітає сама за кілька поїздок.
Зі свіжого розпилу на руках: не тріть об штани. Крапля олії, потім мило — і більшість зійде за хвилину.
Часті запитання
Що таке смоланка і звідки вона береться?
Це смола хвойних — захисна «латка» дерева на зламі, зрізі чи подряпині кори. У краї її дають передусім смерека, ялиця й сосна. Бук і дуб такої липкої маси не женуть.
Де в Ужгороді й області вона трапляється найчастіше?
Біля дров’яних куп і пилорам, на лісових дорогах після лісовозів, на пікніках під смерекою, інколи в парках із соснами. У місті на свіжому асфальті липне інша речовина — дорожнє в’яжуче.
Чому влітку смоланка видніша й сильніше пахне?
У теплі вона рідша, довше тече з розпилу й сильніше віддає хвойним запахом. Узимку майже стоїть у дереві й на поверхні твердне швидко.
Чи небезпечна смоланка для здоров’я?
Це не медична тема і не отрута з етикеткою. Для більшості людей вона — побутова липкість: мийте руки після контакту, не тягніть до очей і рота, не кладіть у окріп «для чаю». Якщо є сильне подразнення шкіри — промийте водою з милом і за потреби зверніться до лікаря; універсальних «лікувальних» рецептів тут немає.
Чи можна набирати смолу зі живих дерев у лісі?
Самовільно надрізати стовбури не можна. Заготівля живиці дозволена лише на відведених лісових ділянках за правилами 1996 року. Зі свіжого пня чи вже розпиляного поліна краплю зняти для побуту — інша справа, ніж калічити живе дерево.
Що це означає для вас
Якщо смоланка капає з колод на дорогу біля лісосіки або з машини лісозаготівельника постійно маже узбіччя біля двору — це вже не «природа», а питання до лісокористувача. Карпатський лісовий офіс ДП «Ліси України» в Ужгороді: вул. Собранецька, 156, тел. 050 555 33 62, пошта karpatskyi.lo@e-forest.gov.ua. Про свіжий асфальт, що тягнеться за підошвою в спеку, пишіть до Ужгородської міської ради через звернення на сайті ради або в ЦНАП.
Що робити далі
Якщо завтра пиляєте смерекові дрова — робочий одяг, рукавиці, і тримайте поряд олію та ганчірку, не світлу футболку. Розпил краще перенести на ранок, поки повітря прохолодніше: патьоків буде менше.
Якщо пляма вже на светрі — спочатку холод, потім спирт або олія, і лише тоді прання. На кузов не йдіть зі скребком: тінь, спирт або автомобільний змивач смоли, м’яка мікрофібра. На це йде 10–20 хвилин, не вечір.
Якщо часто возите ліс або ставите авто під хвойними — раз на сезон перевірте пороги й диск із боку, де вантажили колоди. Засохла смоланка на лаку за літо вбирає пил і гірше змивається, ніж свіжа крапля того ж дня.