У селищі Довге Хустського району щосуботи продають свійських тварин, овочі, фрукти, одяг, взуття та господарські товари. Ринок виник на початку 1990-х років і свого часу був одним із найбільших на Закарпатті за площею.
Торгівля починається зранку. Продавці облаштовують місця біля місцевого стадіону та вздовж центральної дороги в напрямку Сваляви. Хтось працює під критими навісами, інші розкладають товар біля дороги.
Житель села Залужжя Іван Фізер близько 30 років приїжджає сюди з курами. За його словами, птицю купують менше, ніж раніше.
«Торгуємо кожну суботу. Тепер уже може покупець орієнтуватися від 200 гривень до 350. А було раніше по 90, по 70, коли менші. Є по 50 ще такі маленькі, по 35. Більше качки брали, і кури більше, бо яєць треба було. А зараз стало менше народу і менше беруть», — розповів продавець.
Поросят привозить житель села Білки Петро Староста. Тваринам, яких він виростив самостійно, близько шести тижнів. За пару свиней фермер просить від шести до семи тисяч гривень.
«6-7 тисяч парка. Старших не треба годувати, беруть на м’ясо — і це дешево. Давно в нас свині, а продати не можна. Покупців немає, того немає. Вирощуємо тяжко, а продати не можеш. Нема збуту», — зазначає чоловік.
Асортимент і спогади про масштаби ринку
Жителька села Сільце Ольга Пирога продає продукцію власного виробництва.
«Вже на ринку цьому багато років торгуємо, подобається нам тут, покупці привітні. Багато років, я знаю, десь 20 точно є. Це лише наше виробництво, своє домашнє», — поділилася жінка.
Житель Імстичова Михайло Кушнір вирощує виноград і нині продає вісім його сортів. Додатковий заробіток потрібен через невелику пенсію.
«Зараз у мене вісім сортів. Просто робити щось треба, бо пенсія 3400 грн. Як прожити на ту пенсію? То нереально. Зараз за виноград виручив н-нну кількість грошей і як раз це згодиться мені в сімейний бюджет».
Селищний голова Віктор Симканич пригадав, що спочатку торгівля йшла на території футбольного стадіону. Згодом місця перемістили вздовж центральної дороги.
«Це був один із найбільших ринків такого типу на Закарпатті. Він був досить популярний, досить великий. Десь фактично він зароджувався саме на території стадіону. Основна маса тепер торгових яток і людей розміщується по дорозі, по центральній дорозі, яка веде в сторону Сваляви», — розповів голова.
За словами селищного голови та місцевих жителів, протягом останніх десяти років речового товару стало менше. Покупчиня Оксана каже, що раніше тут було більше торгових наметів та асортименту.
Місцева жителька Ольга Цільо-Ребрей зазначає, що продавці й досі приїжджають із навколишніх сіл та інших районів Закарпаття.
«Дуже такий він багатий. Сходяться всі з сусідніх сіл, з районів навіть. Привозять, що мають, що вирощують, і продають. Під час війни він меншим стає: і людей немає, і люди не йдуть купувати», — поділилася жінка.
Оксана Росоха понад 20 років продає одяг та взуття. Вона розповіла, що постійні покупці приходять навіть тоді, коли вона не приїжджає кілька тижнів.
«Люди до нас звикли, до нас повертаються наші постійні клієнти — вони приходять. Я рада спілкуванню з цими клієнтами своїми», — сказала Оксана Росоха.