Рош га-Шана, єврейський Новий рік, не має сталої дати. Зазвичай його відзначають на початку осені. Цьогоріч 5787-й рік за єврейським календарем розпочинається ввечері 11 вересня. Святкування триватиме до настання ночі 13 вересня.
Традиційно свято відзначають і євреї Хустської громади на Закарпатті. Раніше у Хусті жили тисячі юдеїв. Голова Хустської єврейської громади Володимир Кац розповідає: місцева синагога — одна з небагатьох діючих в Україні, яка збереглася попри геноцид і продовжувала працювати навіть у радянські часи.
«Навесні 1944 року 10 825 євреїв із Хуста та навколишніх сіл загнали в гетто, збудоване угорською владою та німецьким гестапо. Потім їх ешелонами відправляли до Освенціма-Біркенау. Коли євреїв загнали в гетто, єврейське майно конфіскували й звезли до синагоги», — розповів Володимир Кац.
Голова громади показує фотокопію офіційних документів, які підтверджують, коли та чому Хустську синагогу повернули єврейській громаді після геноциду.
«У 1950 році синагогу повернули громаді. Найближча синагога була розташована в Берегові, а це далеко — 70 км. У Хусті проживало 100 людей. На підставі цього й було передано синагогу. Уже в 1951 році до Хуста на свята приходило 400 євреїв», — каже Володимир Кац.
У 1966 році місцеві представники радянської влади намагалися забрати синагогу. Володимир Кац пригадує розповіді про те, що було призначено час «Ч», коли мала прийти міліція. Єврейські жінки стали навколо синагоги, щоб не допустити до неї міліцію. Підтримати їх прийшли й інші жінки неєврейського походження. В архіві Володимира Каца зберігається копія офіційного документа, який єврейська громада написала в той час.
Менша громада, живі традиції
Зараз єврейська громада Хуста налічує менше сотні людей. На суботні зібрання до синагоги приходить ще менше, сказав Володимир Кац.
«Є в нас релігійна молитва, для якої в міньяні має бути десятеро чоловіків. Але, на жаль, у 2025 році нас покинули люди: троє померли, одного забрали на фронт. На жаль, у нас такої загальної молитви нема. Ми збираємося, молимося, робимо трапезу, підтримуємо єврейське життя, наскільки нам дозволяє ця ситуація».
Борис Олос дізнався про те, що він є етнічним євреєм, вже у дорослому віці. Відтоді почав відвідувати синагогу. Уже 26 років він служить тут.
«Рош га-Шана для мене найпотужніше свято, і я обов’язково буду в синагозі. У міру можливостей обов’язково затрублю в шофар. Шофари роблять із рогів кошерних тварин, окрім корів. І на Рош га-Шана ми обов’язково сто разів трубимо», — поділився чоловік.
Чоловік демонструє шофар, який виготовив власноруч. Каже: щороку трубить у нього, зустрічаючи єврейський Новий рік. Борис Олос пригадує курйозний випадок, який стався з ним на місцевому ринку, де він торгує ножами:
«Якось приходжу на ринок, а колега мене запитує: “Слухай, де ти був два дні?” Кажу: “У синагозі”. — “Так не субота ж!” Кажу: “У нас свято”. — “А як називається ваше свято?” Ну, я сказав: “Рош га-Шана”. Чоловік трохи недочув і каже: “Ви, євреї, — оптимісти: грошам хана, а у них свято”».
Володимир Кац додав, що євреї завжди готуються до Рош га-Шана по-особливому.
«Перед Рош га-Шана є місяць Елул. Цієї миті пишеться книга на небесах. На Рош га-Шана ця книга там уже розгорнута. Але ми не знаємо, що в ній записано. Тому в євреїв є десять днів покаяння. Ми робимо добрі справи, багато жертвуємо грошей і можемо змінити наше життя. Те, що нам написано, ми можемо змінити на краще», — розповів чоловік.
Сьогодні Хустська синагога — це не лише місце релігійного життя місцевої єврейської громади. Вона також входить до переліку туристичних місць, які радять відвідати в Хусті. За словами Володимира Каца, сюди приїздять туристичні групи. Відвідувачі розглядають автентичні розписи та старовинні релігійні книги, які збереглися у синагозі.