В Ужгороді представили світлини майже 300 військовослужбовців 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади, які загинули або зникли безвісти. Поряд із фотографіями розмістили листи від їхніх рідних.
Одна з координаторок об’єднання родин безвісти зниклих, полонених та полеглих військовослужбовців бригади Світлана Шуст сказала: «Це фотовиставка про долі людей. Якщо уважно роздивитися кожну світлину, вона відкриває за собою справжню історію. Історію людини, яка жила до війни. Яка мріяла, яка мандрувала, яка працювала, будувала кар’єру».
За її словами, на світлинах показали військових до та під час війни. Серед них — ті, хто воював на Вовчанському, Запорізькому, Курському та Донецькому напрямках. «Це не кадрові військові, вони не планували іти до війська, вони не хотіли іти воювати. Серед цих військових є різні, є призвані, є мобілізовані, але вони не злякалися», — сказала жінка.
«Ми молилися, як за живого»
Серед представлених світлин — фотографія Владислава Шитіхіна. Військовослужбовець зник безвісти у Вовчанську на Харківщині у травні 2024 року. Побратими згадували його як відважного та позитивного чоловіка. Мати Владислава Наталія розповіла, що після зникнення сина родина продовжувала його пошуки.
«Він завжди був на позитиві, ніколи не падав духом. Якщо якась була ситуація, тому що це війна, він завжди казав: “Всьо в Божих руках, ми двічі не помремо”. Він був таким відважним, відчайдушним», — сказала жінка.
Після зникнення Михайла родина не знала, чи він живий. «Ми молилися, як за живого, і за всіх наших хлопців. Але прийшло в кінці 25-го року співпадіння ДНК. 31-го березня цього року вже було остаточно підтверджено, що це наш син». 23 квітня 2026 року захисника поховали на Пагорбі Слави в Ужгороді. «А тепер ходимо до нього. Має другу домівку. Ми тут, а він там. Молиться за нас, а ми тут за нього».
На виставці також представлена історія родини військовослужбовця Михайла Новака, який зник безвісти у Вовчанську. На відкриття прийшли його дружина Крістіна та сестра Оксана. Жінки вважають, що такі виставки потрібні, щоб суспільство не забувало про військових та їхніх близьких. «Це пам’ять, це нагадування. Кожен військовий має бути повернутий додому. Неважливо, чи це полон, чи він загинув, вони обов’язково мають бути вдома, всі, до останнього».
Співорганізатор виставки, старший лейтенант Руслан Глеб розповів, що з проведенням допомагає військова частина. Серед світлин є зображення його побратимів. «Тут є багато військовослужбовців, з якими я перебував на позиціях у Бахмуті, коли вони там і зникли. Я тоді був старшим бойовим медиком. І так, тут є багато знайомих, навіть моїх сусідів, які є у статусі безвісти зниклих».
За його словами, захід має допомогти родинам об’єднуватися та підтримувати одна одну. «Кожна родина віддала найдорожче — рідну людину. І от оці такі акції — це як спогад, що їх не забули. Вони можуть почути один одного, поспілкуватися і поділитися, і вже людина не відчуває, що вона покинута сама зі своїми проблемами».
Виставку «Ми не народжені для війни» проводять уже втринадцяте. Раніше її показували в містах України, а також в Італії та Польщі. Наступний тур розпочнеться 21 вересня. Виставку планують показати у Чернігові, Києві, Полтаві, Дніпрі та Кропивницькому. В Ужгороді експозиція розміщена в Закарпатській обласній філармонії. Вхід вільний.