Ковальчук Анатолій Дмитрович — український правник із Вінниччини, який більшу частину дорослого життя провів в органах прокуратури, а восени 2025 року став регіональним представником Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Саме це поєднання — довга прокурорська біографія, гучні кадрові скандали довкола підлеглих і перехід у офіс омбудсмана — пояснює, чому прізвище знову шукають у Google.
Відкриті реєстри, декларації НАЗК і журналістські розслідування дають досить повну, хоч і нерівномірну картину. Частина фактів підтверджена офіційно: дати призначень, посади, доходи, об’єкти в деклараціях. Інша частина залишається в зоні публічних претензій: зв’язок зі схемами підлеглих так і не оформився в обвинувачення щодо нього особисто.
Нижче — зібрана з кількох джерел біографія без «жовтих» перебільшень: що відомо напевно, де дані суперечливі, як читати декларації і куди звертатися, якщо потрібен саме представник омбудсмана на Вінниччині, а не інший однофамілець.
Що відомо про людину за відкритими даними
Анатолій Дмитрович Ковальчук народився 8 серпня 1972 року в селі Івашківці Вінницької області. Юридичну освіту здобув на факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, який закінчив у 1997 році. Того ж року розпочав службу в органах прокуратури — зі стажування в Жмеринській міжрайонній прокуратурі.
Одружений. Дружина — Оксана Василівна Ковальчук; на неї в різні роки оформлювали фермерське господарство «Садківське» в Шаргородському районі. У відкритих матеріалах фігурують донька Ірина (працювала в системі адміністративних судів) і син Дмитро. Батько — Дмитро Васильович Ковальчук; родина пов’язана з аграрним бізнесом на Вінниччині.
Важливе застереження для тих, хто шукає людину в реєстрах. Прізвище Ковальчук — одне з найпоширеніших в Україні, тож у YouControl, Опендатаботі та ЄДР поряд із прокурором можуть «підтягуватися» записи інших Анатоліїв Дмитровичів: ФОП, військовослужбовці, власники ділянок. Надійний орієнтир — не лише ПІБ, а ланцюжок посад: Жмеринка — Вінниця/Чернівці — Полтавщина — Рівненщина — Офіс генпрокурора — Закарпаття — секретаріат омбудсмана.
Кар’єра в прокуратурі: географія і сходинки
Професійний шлях Ковальчука типовий для покоління прокурорів, які входили в систему ще в 1990-х і проходили через кілька областей. До 2005 року він працював у прокуратурах Вінницької та Чернівецької областей. У січні 2005-го став першим заступником прокурора Полтави, згодом обіймав керівні посади в Полтавській області, зокрема заступника прокурора області.
У 2015–2016 роках очолював прокуратуру Рівненської області. Після звільнення кілька років не був у системі: у деклараціях цього періоду фігурують фермерство і підприємництво. Повернення відбулося влітку 2021 року — до Офісу Генерального прокурора, де він керував одним із відділів департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією та органами, що протидіють організованій злочинності. Брав участь у міжвідомчій групі щодо розслідування злочинів проти журналістів.
4 січня 2023 року Ковальчука призначили керівником Закарпатської обласної прокуратури. На презентації він окреслив пріоритети воєнного часу: злочини проти нацбезпеки, колабораціонізм, земельна й бюджетна сфери, корупція, контрабанда. Саме ця посада стала піком публічної уваги — і точкою, після якої кар’єра в прокуратурі, за оцінками ЗМІ, фактично завершилася.
| Період | Посада / місце служби | Що важливо знати |
|---|---|---|
| 1997 | Стажист, Жмеринська міжрайонна прокуратура | Старт після університету |
| до 2005 | Прокуратури Вінницької та Чернівецької областей | Різні оперативні й керівні ланки |
| 2005–2014 | Полтава і Полтавська область | Перший заступник прокурора міста, заступник прокурора області |
| 2015–2016 | Прокурор Рівненської області | Звільнення після «бурштинової» спецоперації |
| 2016–2021 | Поза системою | ФГ «Садківське», ФОП з виробництва олії |
| з червня 2021 | Офіс Генерального прокурора | Начальник відділу, нагляд за Нацполіцією |
| січень 2023 — 2025 | Керівник Закарпатської обласної прокуратури | Справа підлеглого Поповича, обшуки НАБУ |
| жовтень 2025 | Представник омбудсмана у Вінницькій області | Призначення Дмитра Лубінця |
Джерело даних: відкриті декларації, повідомлення Офісу генпрокурора та регіональних ЗМІ.
Пенсія з 48 років: що саме викликало питання
У деклараціях з 2020 року в Ковальчука фігурує пенсійна виплата паралельно із зарплатою прокурора. Журналісти звертали увагу: пенсію за вислугу років в органах прокуратури зазвичай оформлюють за наявності встановленого стажу (у публічних матеріалах називали орієнтир у 25 років), а на момент перших виплат йому було 48. Сам факт отримання пенсії підтверджується деклараціями; оцінка, чи виконано всі формальні умови стажу, у відкритому доступі залишається предметом журналістських підрахунків, а не опублікованого висновку Пенсійного фонду.
У декларації за 2024 рік (подана в березні 2025-го) зарплата в прокуратурі становила близько 1,76 млн грн, пенсія — понад 84 тис. грн. Сумарний сімейний дохід у різні роки перевищував 2 млн грн.
Три епізоди, через які ім’я стало «пошуковим»
Публічна репутація Ковальчука склалася не з офіційної біографії, а з трьох сюжетів. Вони різняться за ступенем доведеності. Плутати їх в одну «кримінальну справу проти керівника» — найчастіша помилка переказів.
Полтавщина і відкликання апеляції в справі Іллі Киви
У 2014 році, вже як заступник прокурора Полтавської області, Ковальчук відкликав апеляційну скаргу на переглянутий вирок у справі Іллі Киви — тоді ще посадовця, пізніше народного депутата й фігуранта інших проваджень. Йшлося про епізод хабара 2011 року, коли Кива працював у сфері захисту прав споживачів.
У 2019-му Ковальчук пояснював журналістам, що діяв за вказівкою керівництва через процесуальні порушення в справі. Незалежного судового вироку, який би кваліфікував саме цей крок як злочин, у відкритому доступі немає. Залишився політико-етичний шлейф: рішення ухвалював конкретний заступник прокурора області, і воно збіглося з інтересом одіозного фігуранта.
Рівненщина і «бурштинова» спецоперація 2016 року
У 2016-му тодішній генпрокурор Юрій Луценко публічно заявив про звільнення Ковальчука з посади прокурора Рівненської області після затримання заступника Андрія Боровика за підозрою в організації незаконного видобутку бурштину. Передувала масштабна спецоперація за участю ГПУ та СБУ: понад сто обшуків, зокрема в прокуратурі й поліції.
Прокуратура області до того звітувала про вилучені помпи й бурштин, але журналісти й пізніші розслідування вказували на розрив між звітами та реальним масштабом промислу. Прямого вироку щодо самого Ковальчука в цій історії немає. Є кадровий факт: керівник області втратив посаду через скандал із першим заступником. За місяць до звільнення громадська організація силових ветеранів «Звитяга» нагородила його орденом «За мужність та професіоналізм» — деталь, яку оглядачі згадують як ілюстрацію розриву між внутрішніми відзнаками системи і зовнішнім контролем.
Закарпаття і хабар «нібито для керівника»
Найсвіжіший епізод — справа прокурора Романа Поповича. За версією слідства, Попович разом із колишнім оперуповноваженим Нацполіції Іваном Вайнагієм вимагав гроші в бізнесмена: спочатку під загрозою кримінального провадження, згодом — уже як у фігуранта. Сума зросла до 30 тисяч доларів. Гроші, за матеріалами справи, вимагали «для керівника Закарпатської обласної прокуратури» — на той момент це був Ковальчук.
НАБУ проводило обшуки. Попович уклав угоду зі слідством, отримав умовний термін і перерахував понад 1,24 млн грн на допомогу ЗСУ через фонд «Повернись живим». У публічних переказах фігурує його пояснення, що обласний прокурор про схему не знав. Станом на матеріали 2025–2026 років ЗМІ писали: до Ковальчука в НАБУ формальних претензій немає, на відміну від засудженого підлеглого.
Окремо в тій же справі згадували сприяння військовозобов’язаним у незаконному перетині кордону з Угорщиною. Це вже не «побутовий хабар», а воєнний контекст Закарпаття, через який історія отримала другий шар уваги.
Юридично важливо розділити три рівні. Перший — доведене щодо Поповича. Другий — слідчі дії навколо керівника управління. Третій — суспільна оцінка: чи може керівник обласної прокуратури «не знати» про схему, яку підлеглий продавав його іменем. Закон відповідає на перші два рівні. Третій залишається питанням інституційної культури.
Фермерство, родина і пояснення статків
Після звільнення 2016 року Ковальчук публічно говорив про намір займатися сільським господарством. На Шаргородщині з’явилося фермерське господарство «Садківське» (вирощування зернових, бобових і олійних). Перед поверненням у прокуратуру в 2021-му господарство переоформили на дружину. У 2020-му він також реєстрував ФОП із виробництва олії та тваринних жирів у селі Агрономічне; діяльність згодом припинили.
Саме аграрний бекграунд родини Ковальчук роками називав джерелом майна. Ще в середині 2010-х, відповідаючи на питання про Lexus, він казав, що автомобіль купив батько-фермер. Батьківська агроструктура в публікаціях фігурувала під назвою «Джерело»; журналісти описували значний парк техніки й велику кількість земельних паїв. Перевірити кожну господарську операцію родини з відкритих джерел неможливо: частина активів оформлена на різних членів сім’ї, оцінки вартості в ЗМІ й у деклараціях розходяться, бо декларація фіксує часто застарілу оцінку, а журналісти — ринкову.
У розслідуванні «Телеграфа» 2026 року сукупну вартість майна Ковальчука та дітей оцінювали щонайменше в мільйон доларів. Йшлося, зокрема, про чотирикімнатну квартиру доньки Ірини площею 133,8 м² у столичному ЖК «52 Перлина» (зареєстрована 2022 року, коли їй було 22) разом із машино-місцем, а також про комерційні приміщення в ЖК «Софія» під Вінницею, подаровані синові Дмитру, і окреме приміщення батька в тому ж комплексі. Автопарк родини в різні роки включав Lexus RX (2017) самого прокурора та BMW X3 у дружини й доньки; у номерах повторювалася комбінація «0808».
Офіційні зарплати дітей, які наводили журналісти, із цими покупками не римуються: у доньки як головної спеціалістки суду середній місячний дохід у 2023-му оцінювали приблизно в 18,7 тис. грн. Це не вирок і не доказ походження коштів. Це класичний деклараційний розрив, який в українській практиці або пояснюють подарунками, продажем активів і бізнесом старшого покоління, або залишають без переконливої відповіді.
Що показують декларації: цифри без моралі
Електронні декларації — найщільніше джерело про Ковальчука, бо посада зобов’язує звітувати щороку. Зведені дані Опендатаботу (декларант + родина) дають таку динаміку.
| Рік декларації | Посада | Сумарний дохід | Нерухомість / земля |
|---|---|---|---|
| 2016 | Звільнений прокурор Рівненщини | 278 439 грн | 6 об’єктів, 1 722 м²; 7 ділянок, 4,55 га |
| 2020 | Прокурор Житомирської облпрокуратури | 959 945 грн | 7 об’єктів, 2 463 м²; 9 ділянок, 6,71 га |
| 2022 | Начальник відділу Офісу генпрокурора | 1 874 027 грн | 8 об’єктів, 2 596 м²; 15 ділянок, 7,06 га |
| 2023–2024 | Керівник Закарпатської облпрокуратури | 2,52–2,58 млн грн | 7–8 об’єктів; до 16 ділянок, ≈10 га |
| 2025 | Представник омбудсмана у Вінницькій області | 2 150 428 грн | 7 об’єктів, 2 466 м²; 14 ділянок, 9,8 га |
Джерело: зведені відкриті декларації (Опендатабот, реєстр НАЗК). Площі та кількість об’єктів — сукупно з членами сім’ї, як подає агрегатор.
Декларація за 2024 рік, яку розібрало Суспільне, деталізує географію землі: Садківці та Агрономічне на Вінниччині, Піщане й Кременчук на Полтавщині, користування ділянкою в Минаї на Закарпатті. У власності — житловий будинок у Агрономічному (270 м²). У дружини — будинок у Шаргороді, нежитлові приміщення, гаражі й склади в Садківцях. Готівка на кінець 2024-го: у нього 400 тис. грн і 20 тис. доларів, у дружини — 600 тис. грн і 30 тис. доларів.
З практики читання таких декларацій видно кілька типових пасток. Оціночна вартість землі й складів у реєстрі часто символічна (десятки тисяч гривень за гектари й ангари) і не відображає ринок. «Право користування» може маскувати фактичний контроль над об’єктом, оформленим на іншу особу. Подарунки дітям після повноліття формально законні, але саме вони стають приводом для журналістських матеріалів про «майно на родину».
Представник омбудсмана на Вінниччині: що змінилось у жовтні 2025-го
21 жовтня 2025 року Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець представив Ковальчука як свого представника у Вінницькій області. Попередником був Володимир Чолан, призначений у листопаді 2024-го. Регіональні новини фіксували казус: кілька днів після оголошення на сайті омбудсмана ще висіло старе прізвище.
Лубінець окреслив мандат стандартно для цієї інституції: моніторингові візити, відвідування місць несвободи, розгляд звернень, швидка реакція на порушення прав людини в області. Прийом громадян — вівторок і четвер з 09:00 до 13:00, Вінниця, вул. Театральна, 15, кабінети 100–101. Єдиний контактний центр Офісу омбудсмана: 0 800 50 17 20.
Для мешканця області це не «ще один прокурор». Представник омбудсмана не порушує кримінальних справ і не замінює суд. Він фіксує порушення, направляє акти реагування, може входити до установ виконання покарань, ТЦК, лікарень закритого типу, місць тримання військовополонених і внутрішньо переміщених осіб — тобто туди, куди звичайний заявник сам не потрапить. На Вінниччині воєнного часу типовий порядок денний такого офісу: черги й відмови в соцвиплатах, умови в місцях несвободи, права ВПО, доступ до меддопомоги, скарги на дії військових комісаріатів.
Саме тому призначення людини з прокурорським стажем викликало подвійну реакцію. З одного боку, він знає, як влаштовані силові органи зсередини — це може допомагати в моніторингу місць несвободи. З іншого — частина вінницьких і всеукраїнських публікацій прямо ставила питання, чи сумісні попередні скандали з посадою захисника прав людини. Офіційного коментаря Офісу омбудсмана щодо перевірки репутації кандидата, окрім загальної презентації, у відкритому доступі не було.
Як не переплутати однофамільців і самостійно перевірити дані
Запит «ковальчук анатолій дмитрович» у реєстрах дає шум. Опендатабот підтягує кілька ФОП: інтернет-торгівлю, деревообробку, торгівлю авто, виробництво олії. Частина записів стосується Вінниччини й логічно лягає на біографію прокурора. Інші — Волинь, інші адреси, інші КВЕДи — можуть належати іншим людям. Реєстратори самі попереджають: збіг ПІБ не доводить тотожність особи.
Практичний мінімум перевірки:
- Порівнюйте не лише ім’я, а місце роботи в конкретний рік у декларації НАЗК.
- Дивіться реєстраційний номер декларації та РНОКПП не публікують, але унікальний «слід» посад (Рівне → Офіс ГПУ → Закарпаття → секретаріат омбудсмана) майже не повторюється.
- У ЄДР шукайте керівника ФГ «Садківське» і колишнього ФОП за адресою Агрономічне.
- Не змішуйте цього Ковальчука з онкохірургом Анатолієм Пилиповичем Ковальчуком (також Вінниця) і з політиком Віталієм Анатолійовичем Ковальчуком.
Якщо потрібен не «компромат», а послуга держави, адреса на Театральній, 15, і гаряча лінія омбудсмана — достатній старт. Скаргу варто формулювати конкретно: дата, установа, яке право порушено, які документи вже є. Регіональний представник працює з пакетом фактів, а не з загальним невдоволенням системою.
Ключові інсайти
Ковальчук Анатолій Дмитрович — не «міфічний олігарх» і не випадковий чиновник. Це кар’єрний прокурор покоління 1972 року народження, який пройшов класичну обласну вертикаль, двічі втрачав керівне крісло через скандали з підлеглими, мав паузу в агробізнесі родини й повернувся спочатку в Офіс генпрокурора, потім на Закарпаття, а 2025-го — у секретаріат омбудсмана на малій батьківщині.
Доведених вироків щодо нього особисто у відкритих джерелах немає. Доведені інші речі: звільнення 2016 року після «бурштинової» операції; обшуки НАБУ в сюжеті з хабарем Поповича; значний сімейний майновий контур, який декларації фіксують, а ринкові оцінки журналістів збільшують; офіційне призначення Лубінця в жовтні 2025-го.
Для читача з Вінниччини практичний сенс цього прізвища зараз інший, ніж для читача розслідувань. Якщо йдеться про захист прав — є графік прийому й контакти представництва. Якщо йдеться про оцінку державної кадрової політики — історія Ковальчука показує типовий український цикл: скандал із заступником, зміна області, нова інституція, старі декларації. Цикл не закривається вироком. Він закривається або прозорою відповіддю на питання про майно й підлеглих, або наступним пошуковим запитом.