«Я відчув вибух, підняв ногу й побачив, що ноги більше немає», — розповів старший солдат 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади з позивним «Скорпіон». Після підриву на протипіхотній міні він утратив стопу і сорок діб добирався до українських позицій повзком.
Що відомо про шлях «Скорпіона»
- На бойових позиціях військовослужбовець провів 213 днів.
- Підрив стався, коли він вийшов із бліндажа поправити лінію зв’язку і повертався назад.
- За його словами, ймовірно, це була протипіхотна міна «пелюстка».
- Евакуація тривала 40 діб відрізками по кілометру або півтора за день.
- Історію розповіли на Facebook-сторінці 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
- Головною мотивацією були дружина і троє дітей.
Не втрачаючи свідомості, боєць забіг у бліндаж. Разом із побратимом вони наклали турнікети й надали першу допомогу. «Як на диво, поводився дуже спокійно. Ми одразу вийшли на рацію й повідомили спостережний пункт про те, що сталося», — ділиться «Скорпіон».
Командно-спостережний пункт почав координувати дії. Перші кілька днів стан пораненого контролювали щопівгодини і уточнювали потребу в ліках. Завдяки зв’язку та повітряній розвідці його проводили дронами від позиції до позиції. Спочатку скинули милиці, але через втрату крові та виснаження він не зміг на них іти і вирішив повзти. Рухався переважно вранці за сприятливої погоди чагарниками, травою і канавами.
«Медики скидали з дронів ліки та інструкції, як із ними працювати й обробляти рану. Завдяки цьому я зміг довести її до нормального стану — вона почала заживати. У стабілізаційний пункт я потрапив із практично зажившою раною, де залишилося зробити тільки косметичну підготовку до протезування», — розповів захисник. Через знесилення він не ніс бронежилет, шолом чи рюкзак і йшов «налегке», узявши в кишеню лише найцінніше, зокрема маленьке фото сім’ї.
«Думка саме про те, що потрібно повернутися додому та бути живим, тримала мене. У мене із собою було маленьке фото моєї сім’ї — це одна з тих кількох речей, які я взяв у кишеню. Дякувати Богу, я зміг. Зустріну їх після лікарень та реабілітації, але все-таки потраплю до дітей, зможу їх обійняти, поцілувати й продовжити життя», — підсумував «Скорпіон».
Так старший солдат 128-ї Закарпатської бригади після підриву на міні сорок діб добирався до своїх позицій і зберіг життя заради родини.