Луіс Лім приїхав із Гонконгу та з серпня 2026 року волонтерить в Ужгороді та інших містах України. Чоловік плете маскувальні сітки, вчить дітей іноземних мов і допомагає пораненим військовим.
У Гонконгу Луіс працював біржовим брокером та інвестором. Уперше до України він приїхав як волонтер ще у 2016 році, а зараз є членом волонтерської організації «Одеські бойові котики». «Наша організація допомагає транспортувати та доставляти гуманітарну допомогу з європейських країн до України. За останні чотири роки ми здійснили понад 80 таких місій з доставки гуманітарної допомоги», — розповів він.
У 2014 році, коли на сході України почалася війна, Луіс навчався в США разом з українцем, який згодом повернувся додому й пішов до армії. «Через десять років після закінчення університету я сказав: «Я дуже сумую за цим другом». Я спробував дізнатися, де зараз Алекс і як з ним зв’язатися, і з’ясував, що, ймовірно, вже на першому тижні служби він вирушив на передову і з того часу просто зник», — згадує волонтер. Саме після цього Луіс вирішив стати волонтером, хоча батьки й друзі це рішення не підтримали. «Для них це війна між Україною та Росією. Мабуть, тому що я китаєць, це не має бути моєю війною. Вони не розуміють, чому я тут і це мене дивує», — каже чоловік.
Сам Луіс переконаний, що військову агресію треба зупинити. «Це війна для всіх людей. Бо сьогодні, коли одна країна намагається вторгнутися в інші країни, а агресор не несе жодного покарання чи санкцій, я не вважаю це справедливим і хочу допомогти людям тут. Не лише українцям, а всім людям. Я теж людина. Я хочу зупинити цю війну», — додає він.
Окрім Ужгорода, чоловік волонтерить у Львові, Києві та Ніжині: плете маскувальні сітки, викладає англійську і китайську мови для дітей, відвідує поранених військових у лікарнях та опікується тваринами у притулках. «Незалежно від того, якою волонтерською роботою я тут займаюся, я відчуваю доброту місцевих жителів. Усі вони ставляться до мене дуже добре. У мене тут, в Ужгороді, також є багато українських друзів», — розповідає Луіс.
Разом з ним маскувальні сітки плете й ужгородка Ольга Ящищак, яка познайомилася з іноземцем ще на початку його волонтерства. «Мовчазний, тихенький прийшов, попросив, щоб йому допомогли, навчили його плести наші сітки. Трошки в нього не виходило спочатку, але він дуже добрий учень, старався. Говорили ми з ним так майже на пальцях, але є в нас дівчата, які добре володіють англійською. Але він і так контактний дуже», — розповіла жінка.
Луіс хоче отримати посвідку на тимчасове проживання, щоб залишитися в Україні щонайменше на рік. За місяць життя на Закарпатті в нього з’явилися й власні вподобання: улюбленою стравою став бограч, а вітається він найчастіше фразою «Добрий день».